1. Словник української мови в 11 томах

дворічник

ДВОРІ́ЧНИК, а, ч. Рослина, яка цвіте і відмирає на другий рік життя.

Найближчою до озимих і зимуючих бур’янів є підгрупа дворічників, що плодоносять один раз в житті (Укр. бот. ж., XVII, 5, 1960, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворічник — дворі́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дворічник — -а, ч. Рослина, яка цвіте і відмирає на другий рік життя. Великий тлумачний словник сучасної мови