дебіл

Значення в інших словниках

1. дебіл — -у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дебіл — (мед.) див. недоумок Словник чужослів Павло Штепа
3. дебіл — ДЕБІ́Л, а, ч. 1. мед. Людина, яка страждає на дебільність. Говорячи з чоловіком, вона звикла – вдало чи невдало – вживати медичних термінів, і в неї давно вже .. Словник української мови у 20 томах
4. дебіл — див. дурний Словник синонімів Вусика
5. дебіл — дебі́л (від лат. debilis – немічний, кволий) той, хто страждає вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумкуватий. Словник іншомовних слів Мельничука
6. дебіл — ІДІО́Т (розумово недорозвинена людина), КРЕТИ́Н, НЕДО́УМОК розм., ДЕБІ́Л рідше. — Мене з військової служби списали за ідіотство, і особлива комісія офіціально визнала ідіотом (переклад С. Масляка); — У нашому повіті немає жодної порядної людини. Словник синонімів української мови