1. Орфографічний словник української мови

димовий

димови́й

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димовий — -а, -е. 1》 Прикм. до дим 1). || Здатний утворювати густий дим. || у знач. ім. димове, -вого, с. Те саме, що подимне. 2》 перен. Те саме, що газовий II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. димовий — ПОДИ́МНЕ (у давній Русі та феодальній Україні — подать, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві), ДИМОВЕ́, ДИМ, ПОДИ́МЩИНА. (Петро:) Весною загадали (гайдуки) платить подимне (І. Словник синонімів української мови
  3. димовий — ДИМОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до дим 1. Ковбаси можна коптити у димовій трубі печі (Укр. страви, 1957, 76); Між високими вербами було видно два високі димові стовпи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. димовий — Димовий, -а, -е 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. ІІІ. 254. 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. І. 89. Словник української мови Грінченка