димовий
димови́й
-а, -е.
1》 Прикм. до дим 1).
|| Здатний утворювати густий дим.
|| у знач. ім. димове, -вого, с. Те саме, що подимне.
2》 перен. Те саме, що газовий II.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- димовий — димови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- димовий — ПОДИ́МНЕ (у давній Русі та феодальній Україні — подать, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві), ДИМОВЕ́, ДИМ, ПОДИ́МЩИНА. (Петро:) Весною загадали (гайдуки) платить подимне (І. Словник синонімів української мови
- димовий — ДИМОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до дим 1. Ковбаси можна коптити у димовій трубі печі (Укр. страви, 1957, 76); Між високими вербами було видно два високі димові стовпи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- димовий — Димовий, -а, -е 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. ІІІ. 254. 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. І. 89. Словник української мови Грінченка