1. Великий тлумачний словник сучасної мови

димовище

I дим`овище-а, с.

Збільш. до дим 1).

II димов`ище-а, с., заст.

Згарище, пожарина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димовище — димо́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. димовище — ДИМО́ВИЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1. Останній рів димовищем пропах, Останню гільзу кинула гармата (Мал., Звенигора, 1959, 319); Над донським степом у сірому димовищі битви стояло червоне сонце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 233). Словник української мови в 11 томах
  3. димовище — Димовище, -ща с. Пожарище, пепелище. Словник української мови Грінченка