димовище
димо́вище
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- димовище — I дим`овище-а, с. Збільш. до дим 1). II димов`ище-а, с., заст. Згарище, пожарина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- димовище — ДИМО́ВИЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1. Останній рів димовищем пропах, Останню гільзу кинула гармата (Мал., Звенигора, 1959, 319); Над донським степом у сірому димовищі битви стояло червоне сонце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 233). Словник української мови в 11 томах
- димовище — Димовище, -ща с. Пожарище, пепелище. Словник української мови Грінченка