димовище
Димовище, -ща
с. Пожарище, пепелище.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- димовище — димо́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- димовище — I дим`овище-а, с. Збільш. до дим 1). II димов`ище-а, с., заст. Згарище, пожарина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- димовище — ДИМО́ВИЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1. Останній рів димовищем пропах, Останню гільзу кинула гармата (Мал., Звенигора, 1959, 319); Над донським степом у сірому димовищі битви стояло червоне сонце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 233). Словник української мови в 11 томах