1. Орфографічний словник української мови

дитинча

дитинча́

іменник середнього роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитинча — -ати, с. 1》 Зменш.-пестл. до дитина 1). 2》 перен. Маля тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дитинча — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. дитинча — I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал. Словник синонімів української мови
  4. дитинча — Дитинча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дитинча — ДИТИНЧА́, а́ти, с. 1. Зменш.-пестл. до дити́на 1. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Л. Укр., III, 1952, 218); Так дитинча мале всміхається в колисці, коли над ним пливуть якісь неясні сни (Сос., І, 1957, 290). 2. перен. Маля тварини. Словник української мови в 11 томах
  6. дитинча — Дитинча́, -ча́ти с. = дитиня. Грин. II. 314. Словник української мови Грінченка