1. Орфографічний словник української мови

дифракція

дифра́кція

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дифракція — -ї, ж., фіз. Огинання хвилями (звуковими, світловими і т. ін.) зустрічних перешкод. Дифракція світла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дифракція — Промінезалом Словник чужослів Павло Штепа
  3. дифракція — дифра́кція (від лат. diffractus – розломлений) огинання хвилями (світловими, звуковими) зустрічних перешкод. Д. спостерігають також під час руху мікрочастинок (електронів, протонів, нейтронів, атомів, молекул). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. дифракція — ДИФРА́КЦІЯ, ї, ж., фіз. Огинання хвилями (звуковими, світловими і т. ін.) зустрічних перешкод. Проходячи крізь вузькі щілини і обходячи малі предмети, світло огинає їх. Словник української мови в 11 томах