добро

Значення в інших словниках

1. добро — давати добро чи згоду? В усному мовленні, а часом і на письмі замість звороту давати згоду вживають давати добро. Так робити не слід. Адже іменник добро означає “сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. добро — Усе добре, ур. благо, кн. позитив; (людське) майно, власність, багатство, скарб, неґ. БЕБЕХИ; ЯК ПР. ДОБРЕ, в порядку. Словник синонімів Караванського
3. добро — -а, с. 1》 Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; благо; прот. лихо, зло. || Добра, корисна справа, вчинок і т. ін. Не доводити до добра — бути причиною неприємних наслідків. У (в) добрі із сл. жити, рости і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. добро — добро́: ◊ лише́ вла́сне добро ма́ти в оці → лише ◊ то не добром па́хне → пахнути ◊ чуже́ добро не грі́є, хиба́ чужи́й кожу́х → чужий ◊ чужи́м добром си́тий не бу́деш → чужий Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. добро — Бодай тобі добро поза кожне ребро. Жартівливе побажання щастя. Від лиха до добра, не далека дорога. Від бідування до розкошів дуже близько. В тім самім часі, що робиться зло, мож зробити і добро. На роблення добра иетреба більше часу, як на роблення лиха. Приповідки або українсько-народня філософія
6. добро — див. багатство; благо; надбання; хай Словник синонімів Вусика
7. добро — навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Фразеологічний словник української мови
8. добро — ДОБРО — основна позитивна категорія моралі, що є повною протилежністю зла; відображає сукупний зміст вимог і цінностей моральної свідомості. За давніх часів розуміння... Філософський енциклопедичний словник
9. добро — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал. Словник синонімів української мови
10. добро — Добро́, -ра́, -ру́, в -брі́; до́бра, дібр Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. добро — ДОБРО́, а́, с. 1. Усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо; протилежне лихо, зло. Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола Її приспав (Шевч. Словник української мови в 11 томах
12. добро — Добро, -ра с. 1) Добро, благо. Лихо не без добра. Ном. № 4900. Добра твого (Боже) язик переказати не може. Чуб. ІІІ. 17. За мов добро — штовх мене в ребро. 2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Словник української мови Грінченка