1. Орфографічний словник української мови

доньчин

до́ньчин

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доньчин — -а, -е. Прикм. до донька. || Належний доньці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. доньчин — До́ньчин, -на, -не; -чині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. доньчин — ДО́НЬЧИН, а, е. Прикм. до до́нька. — Натанцювалася? — запитала пані, оправляючи на доньчиній голівці волосся, що звісилося на чоло (Л. Янов., І, 1959, 129); Штефан деякий час думає над доньчиними словами (Гончар, Південь, 1951, 59); // Належний доньці. Словник української мови в 11 томах
  4. доньчин — Доньчин, -на, -не Принадлежащій дочери. Словник української мови Грінченка