доньчин
до́ньчин
-а, -е.
Прикм. до донька.
|| Належний доньці.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доньчин — до́ньчин прикметник Орфографічний словник української мови
- доньчин — До́ньчин, -на, -не; -чині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доньчин — ДО́НЬЧИН, а, е. Прикм. до до́нька. — Натанцювалася? — запитала пані, оправляючи на доньчиній голівці волосся, що звісилося на чоло (Л. Янов., І, 1959, 129); Штефан деякий час думає над доньчиними словами (Гончар, Південь, 1951, 59); // Належний доньці. Словник української мови в 11 томах
- доньчин — Доньчин, -на, -не Принадлежащій дочери. Словник української мови Грінченка