драпіжник
драпі́жник
іменник чоловічого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драпіжник — дряпіжник, -а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. || Той, хто краде, грабує, вбиває. Великий тлумачний словник сучасної мови
- драпіжник — драпіжник (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник Словник застарілих та маловживаних слів
- драпіжник — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- драпіжник — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні. Словник синонімів української мови
- драпіжник — ДРАПІ́ЖНИК, ДРЯПІ́ЖНИК, а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. Як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники!... Словник української мови в 11 томах
- драпіжник — Драпіжник, -ка м. 1) см. дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ. Шух. І. 119. Словник української мови Грінченка