1. Словник української мови Грінченка

драпіжник

Драпіжник, -ка

м.

1) см. дряпіжник.

2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ. Шух. І. 119.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драпіжник — драпі́жник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. драпіжник — дряпіжник, -а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. || Той, хто краде, грабує, вбиває. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. драпіжник — драпіжник (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник Словник застарілих та маловживаних слів
  4. драпіжник — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  5. драпіжник — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні. Словник синонімів української мови
  6. драпіжник — ДРАПІ́ЖНИК, ДРЯПІ́ЖНИК, а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. Як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники!... Словник української мови в 11 томах