1. Орфографічний словник української мови

друїд

друї́д

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друїд — Жрець кельтський Словник чужослів Павло Штепа
  2. друїд — Друї́д, -да; друї́ди, -дів (жрець) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. друїд — ДРУЇ́Д, а, ч. У стародавніх кельтів — жрець. Атта Троль реве: — Сей камінь — Се олтар; отут друїди, Ще за часів бузувірства, Для богів — людей вбивали (Л. Укр., IV, 1954, 152). Словник української мови в 11 томах