дукатик
дука́тик
іменник чоловічого роду
іст.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дукатик — -а, ч., іст., заст. Зменш.-пестл. до дукат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дукатик — ДУКА́ТИК, а, ч., іст., заст. Зменш.-пестл. до дука́т. О, не даремно, ні, моя старенька мати зняла з своїх дітей дукатики й хрести… (Сос., І, 1947, 24); В широкій кишені Петру є чимало всякої всячини — солоденькі півники, кукурудзяні тістечка.. Словник української мови в 11 томах