завіряти

завіря́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завіряти — (довідку) засвідчувати, (візу) завізовувати, візувати. Словник синонімів Караванського
  2. завіряти — -яю, -яєш, недок., завірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. 2》 також без додатка, розм. Те саме, що запевняти 1). 3》 діал. Довіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завіряти — Посвідчувати, посвідчити, заповнювати, запевняти, запевнити, упевнювати, упевняти, упевнити, повпевнювати, стверджувати, ствердити, постверджувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. завіряти — ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИ рідко. — Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. — Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Словник синонімів української мови
  5. завіряти — ЗАВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. — Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (Н.-Лев., III, 1956, 381). Словник української мови в 11 томах
  6. завіряти — Завіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. завірити, -рю, -риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі. Стор. МПр. 54. Словник української мови Грінченка