1. Словник синонімів української мови

завіряти

ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИ рідко. — Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. — Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Нечуй-Левицький); Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Олійник); Доручення можуть посвідчувати державні установи; Свідчити підпис.

ЗАПЕВНЯ́ТИ (переконувати кого-небудь у чомусь, авторитетно твердити щось), ЗАПЕ́ВНЮВАТИ рідше, УПЕВНЯ́ТИ (ВПЕВНЯ́ТИ), УПЕ́ВНЮВАТИ (ВПЕ́ВНЮВАТИ) рідше, ЗАВІРЯ́ТИ розм. — Док.: запе́внити, упе́внити (впе́внити), заві́рити. — Шановний доктор запевняє мене, що я не тільки житиму, а й житиму значно краще... (Ю. Смолич); Він почав упевняти, що зовсім лиха їй не хотів (Б. Грінченко); Вона також впевнювала мене, що її тато дармо турбується (І. Франко); Василь Рудий вернувся і завіряв усіх, що не в Томську треба було подаватись.., а на Херсонщину (Грицько Григоренко). — Пор. 1. перекона́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завіряти — завіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завіряти — (довідку) засвідчувати, (візу) завізовувати, візувати. Словник синонімів Караванського
  3. завіряти — -яю, -яєш, недок., завірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. 2》 також без додатка, розм. Те саме, що запевняти 1). 3》 діал. Довіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завіряти — Посвідчувати, посвідчити, заповнювати, запевняти, запевнити, упевнювати, упевняти, упевнити, повпевнювати, стверджувати, ствердити, постверджувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. завіряти — ЗАВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. — Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (Н.-Лев., III, 1956, 381). Словник української мови в 11 томах
  6. завіряти — Завіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. завірити, -рю, -риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі. Стор. МПр. 54. Словник української мови Грінченка