завіряти
ЗАВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність.
— Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (Н.-Лев., III, 1956, 381).
2. також без додатка, розм. Те саме, що запевня́ти 1.
— От, діду, —— говорить Михайло, — Мелася завіряє, що ведмідь був у пасіці… (Вовчок, І, 1955, 343);
— Козаче, — одказала Зінька, .. — мене завірили люди, що тебе нема вже на сім світі… (Стор., І, 1957, 361).
3. діал. Довіряти.
— Коли тобі хто повірить щось, завірить себе і свою долю, чи то свій чоловік, чи пан, ..будь усе гідним того довір’я, не зрадь його ніколи (Фр., III, 1950, 288).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завіряти — завіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- завіряти — (довідку) засвідчувати, (візу) завізовувати, візувати. Словник синонімів Караванського
- завіряти — -яю, -яєш, недок., завірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. 2》 також без додатка, розм. Те саме, що запевняти 1). 3》 діал. Довіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завіряти — Посвідчувати, посвідчити, заповнювати, запевняти, запевнити, упевнювати, упевняти, упевнити, повпевнювати, стверджувати, ствердити, постверджувати Словник чужослів Павло Штепа
- завіряти — ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИ рідко. — Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. — Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Словник синонімів української мови
- завіряти — Завіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. завірити, -рю, -риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі. Стор. МПр. 54. Словник української мови Грінченка