замилювання
зами́лювання
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замилювання — -я, с. Абстр. ім. до замилювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замилювання — зами́лювати (рідше ми́лити) / зами́лити о́чі кому і без додатка. Обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей. — Ти мені, старій, очі не замилюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли (О. Гончар); — А то так. Фразеологічний словник української мови
- замилювання — ЗАМИ́ЛЮВАННЯ, я, с.: ◊ Зами́лювання оче́й, зневажл. — навмисне приховування хиб, недоліків, прикрашування дійсного, справжнього становища; обман, окозамилювання. Словник української мови в 11 томах