замилювання
ЗАМИ́ЛЮВАННЯ, я, с.:
◊ Зами́лювання оче́й, зневажл. — навмисне приховування хиб, недоліків, прикрашування дійсного, справжнього становища; обман, окозамилювання.
Тепер же мені так збридло усяке крутійство і замилювання очей своїм та чужим, що, здається, хутко вже в другу крайність вдамся (Л. Укр., V, 1956, 58);
Що впадало в око на цьому засіданні? По-перше. Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Вишня, І, 1956, 367).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замилювання — зами́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- замилювання — -я, с. Абстр. ім. до замилювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замилювання — зами́лювати (рідше ми́лити) / зами́лити о́чі кому і без додатка. Обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей. — Ти мені, старій, очі не замилюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли (О. Гончар); — А то так. Фразеологічний словник української мови