замилювати
ЗАМИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМИ́ЛИ́ТИ, ми́лю́, ми́ли́ш, док., перех.: Зами́лювати (зами́ли́ти) о́чі, зневажл. — навмисно приховувати хиби, недоліки, створювати враження, що становище набагато краще, ніж є в дійсності.
[Вакуленко:] Тоді скажіть, Надіє Іванівно, чого він [матрос] так проти течії іде. Чого? [Надія:] Де течія? У нас вода стояча. Кому ви очі замилюєте? (Корн., II, 1955, 202);
— А то так. Бо такі, як наш Ласій, хіба правду скажуть? — Еге, гляди, щоб не сказав. Він тобі так очі замилить, такого наговорить (Збан., Переджнив’я, 1960, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замилювати — зами́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- замилювати — -юю, -юєш, недок., замилити, -милю, -милиш, док., перех.: Замилювати очі зневажл. — навмисно приховувати хиби, вади, створювати враження, що становище набагато краще, ніж є насправді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замилювати — зами́лювати (рідше ми́лити) / зами́лити о́чі кому і без додатка. Обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей. — Ти мені, старій, очі не замилюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли (О. Гончар); — А то так. Фразеологічний словник української мови