замилювати
зами́лювати (рідше ми́лити) / зами́лити о́чі кому і без додатка. Обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей. — Ти мені, старій, очі не замилюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли (О. Гончар); — А то так. Бо такі, як наш Ласій, хіба правду скажуть? — Еге, гляди, щоб не сказав. Він тобі так очі замилить, такого наговорить (Ю. Збанацький). зами́лювання оче́й. Що впадало в око на цьому засіданні? По-перше. Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Остап Вишня). ми́лити о́чі. Ніколи не попадав у таке фальшиве положення, де би мусив крутити, вибріхуватись, як то кажуть, милити очі (І. Франко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замилювати — зами́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- замилювати — -юю, -юєш, недок., замилити, -милю, -милиш, док., перех.: Замилювати очі зневажл. — навмисно приховувати хиби, вади, створювати враження, що становище набагато краще, ніж є насправді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замилювати — ЗАМИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМИ́ЛИ́ТИ, ми́лю́, ми́ли́ш, док., перех.: Зами́лювати (зами́ли́ти) о́чі, зневажл. — навмисно приховувати хиби, недоліки, створювати враження, що становище набагато краще, ніж є в дійсності. Словник української мови в 11 томах