замилювання
зами́лювати (рідше ми́лити) / зами́лити о́чі кому і без додатка. Обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей. — Ти мені, старій, очі не замилюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли (О. Гончар); — А то так. Бо такі, як наш Ласій, хіба правду скажуть? — Еге, гляди, щоб не сказав. Він тобі так очі замилить, такого наговорить (Ю. Збанацький). зами́лювання оче́й. Що впадало в око на цьому засіданні? По-перше. Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Остап Вишня). ми́лити о́чі. Ніколи не попадав у таке фальшиве положення, де би мусив крутити, вибріхуватись, як то кажуть, милити очі (І. Франко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замилювання — зами́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- замилювання — -я, с. Абстр. ім. до замилювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замилювання — ЗАМИ́ЛЮВАННЯ, я, с.: ◊ Зами́лювання оче́й, зневажл. — навмисне приховування хиб, недоліків, прикрашування дійсного, справжнього становища; обман, окозамилювання. Словник української мови в 11 томах