1. Орфографічний словник української мови

затор

зато́р

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затор — ЗАТОР – ЗАТІР Затор, -у. Скупчення людей, транспорту тощо, що перешкоджає руху. Затір, затору. Суміш, яка використовується при виготовленні горілки, пива тощо. Літературне слововживання
  2. затор — зп., завала; (криги) зашерет, гори <�стоси> криги; (на шляху) ок. тромб; П. перешкода, затримка. Словник синонімів Караванського
  3. затор — -у, ч. 1》 Скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові. || Нагромадження крижин на річці під час льодоходу. 2》 перен., розм. Утруднення, перешкода, затримка в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. затор — (гуральн.) затірка, (леду) підталина, (люду) тиснява, затиск, див. загромождати Словник чужослів Павло Штепа
  5. затор — ЗАТО́Р (скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові), ПРО́БКА розм.; ЗАЛО́М (нагромадження дерев, повалених вітром, бурею). Словник синонімів української мови
  6. затор — ЗАТО́Р, у, ч. 1. Скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові. Піонери посунули до дверей і утворили затор (Коп., Тв., 1955, 197); Авто бігло далі на схід.. Словник української мови в 11 томах