затор
ЗАТО́Р, у, ч.
1. Скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові.
Піонери посунули до дверей і утворили затор (Коп., Тв., 1955, 197);
Авто бігло далі на схід.. Несподівано спинилось в однім місці через затор великої кількості двоколок, підвід та автомобілів (Крот., Вибр., 1959, 333);
// Нагромадження крижин на річці під час льодоходу.
Значної шкоди народному господарству на багатьох річках [України] завдають нагромадження криги (затори..), які забивають русла річок і викликають затоплення тощо (Наука.., 11, 1963, 31).
2. перен., розм. Утруднення, перешкода, затримка в чому-небудь.
Бачиш — ось тут затор. Тут сюжет зупинився (Донч., VI, 1957, 620).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затор — зато́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- затор — ЗАТОР – ЗАТІР Затор, -у. Скупчення людей, транспорту тощо, що перешкоджає руху. Затір, затору. Суміш, яка використовується при виготовленні горілки, пива тощо. Літературне слововживання
- затор — зп., завала; (криги) зашерет, гори <�стоси> криги; (на шляху) ок. тромб; П. перешкода, затримка. Словник синонімів Караванського
- затор — -у, ч. 1》 Скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові. || Нагромадження крижин на річці під час льодоходу. 2》 перен., розм. Утруднення, перешкода, затримка в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затор — (гуральн.) затірка, (леду) підталина, (люду) тиснява, затиск, див. загромождати Словник чужослів Павло Штепа
- затор — ЗАТО́Р (скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові), ПРО́БКА розм.; ЗАЛО́М (нагромадження дерев, повалених вітром, бурею). Словник синонімів української мови