1. Орфографічний словник української мови

звіряти

звіря́ти 1

дієслово недоконаного виду

розказувати щось відверто; довіряти

рідко

звіря́ти 2

дієслово недоконаного виду

зіставляти; випро́бувати

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звіряти — I -яю, -яєш і рідко звірювати, -юю, -юєш, недок., звірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 кому, рідко перед ким. Правдиво, не криючись, повіряти кому-небудь свої думки, плани, таємниці і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. звіряти — Зіставляти, зіставити, позіставляти, порівнювати, порівняти, попорівнювати, узгіднювати, узгіднити, поузгіднювати Словник чужослів Павло Штепа
  3. звіряти — I. ЗВІРЯ́ТИ що (не криючись, правдиво розповідати кому-небудь щось потаємне), ПОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИСЯ, ЗВІРЯ́ТИСЯ в чому, ДІЛИ́ТИСЯ чим, ВИПОВІДА́ТИ розм., ПОВІДА́ТИ розм., ПОВІ́ДУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. звіряти — ЗВІРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і рідко ЗВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. кому, рідко перед ким. Правдиво, не криючись, повіряти кому-небудь свої думки, плани, таємниці і т. ін. Словник української мови в 11 томах