1. Орфографічний словник української мови

згінник

згі́нник

іменник чоловічого роду, істота

гуртоправ

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згінник — Згі́нник: — посередник при продажу свиней [V] — той, що служить у торгівця свиньми [20] Словник з творів Івана Франка
  2. згінник — -а, ч., діал. Гуртоправ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згінник — ГУРТОПРА́В (погонич гурта; власник гурта; той, хто торгує гуртами худоби), ГУРТОПРА́ВЕЦЬ, ГУРТІВНИ́К, ЗГІ́ННИК розм., ЗГО́НЩИК розм. рідко. Вдарили з кулеметів по череді й гуртоправах (М. Словник синонімів української мови
  4. згінник — ЗГІ́ННИК, а, ч., діал. Гуртоправ. Всі дороги, всі гірські стежки роїлися.. згінниками, що торгували худобою (Фр., VIII, 1952, 360). Словник української мови в 11 томах