1. Словник української мови в 11 томах

згінник

ЗГІ́ННИК, а, ч., діал. Гуртоправ.

Всі дороги, всі гірські стежки роїлися.. згінниками, що торгували худобою (Фр., VIII, 1952, 360).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згінник — Згі́нник: — посередник при продажу свиней [V] — той, що служить у торгівця свиньми [20] Словник з творів Івана Франка
  2. згінник — згі́нник іменник чоловічого роду, істота гуртоправ діал. Орфографічний словник української мови
  3. згінник — -а, ч., діал. Гуртоправ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. згінник — ГУРТОПРА́В (погонич гурта; власник гурта; той, хто торгує гуртами худоби), ГУРТОПРА́ВЕЦЬ, ГУРТІВНИ́К, ЗГІ́ННИК розм., ЗГО́НЩИК розм. рідко. Вдарили з кулеметів по череді й гуртоправах (М. Словник синонімів української мови