1. Орфографічний словник української мови

зебу

зе́бу

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

тварина

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зебу — невідм., ч. і ж. Вид поширеної в Малій Азії, Африці та Індії свійської рогатої худоби з мускульно-жировим горбом на холці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зебу — зе́бу (франц. zebu, з тібетського зеба) підвид свійського бика. Поширений в Індії, країнах Близького Сходу, Африки, Південної Америки. Розводять як робочу і м’ясну худобу. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. зебу — Підвид домашньої худоби з підродини справжніх биків; на спині горб (відкладення сала); багато місцевих порід розводять в Азії, Африці, Пд. Америці. Універсальний словник-енциклопедія
  4. зебу — Зе́бу, не відм. (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зебу — ЗЕ́БУ, невідм., ч. і ж. Вид поширеної в Малій Азії, Африці та Індії свійської рогатої худоби з мускульно-жировим горбом на холці. Невдовзі на сході з’явилася хмара куряви... Словник української мови в 11 томах