знаряд
зна́ряд
іменник чоловічого роду
знаряддя; зброя
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знаряд — Знаря́д: — знаряддя [53] Словник з творів Івана Франка
- знаряд — -у, ч., діал. 1》 Знаряддя. 2》 Зброя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знаряд — ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.. Словник синонімів української мови
- знаряд — ЗНА́РЯД, у, ч., діал. 1. Знаряддя. [Тірца:] Коли загоїлась на грудях рана, то встань і йди до праці. [Чоловік:] До якої? Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах