знаряд

ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.., і тільки цілковито впевнившись, що ті знаряди не відповідають своєму гуманному завданню, люди вигадали гармати (В. Самійленко); Крізь одчинені двері доносилось іржання голодних коней, що вступали у двір, і бряжчало оружжя на козаках (М. Коцюбинський).

ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). На стінах (хати) знаряддя скульпторські і мулярські (Леся Українка); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький); Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів..! (П. Гулак-Артемовський); Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя!.. Наготовив я припас — Гостру кісоньку про вас (П. Куліш); (Чоловік:) Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Леся Українка); Всякий рятунок оказався дармим при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення (пожежі) (І. Франко); Дає (пан) Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне наряддя (П. Чубинський).