знаряд
ЗНА́РЯД, у, ч., діал.
1. Знаряддя.
[Тірца:] Коли загоїлась на грудях рана, то встань і йди до праці. [Чоловік:] До якої? Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Л. Укр., II, 1951, 150);
Брала [Домніка] все, що сунулося під руку,— збіжжя, насіння, хатні знаряди (Коб., II, 1956, 123).
2. Зброя.
У старовину люди вбивали списами й стрільбами, .. і тільки цілковито впевнившися, що ті знаряди не відповідають своєму гуманному завданню, люди вигадали гармати (Сам., II, 1958, 250).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знаряд — Знаря́д: — знаряддя [53] Словник з творів Івана Франка
- знаряд — зна́ряд іменник чоловічого роду знаряддя; зброя діал. Орфографічний словник української мови
- знаряд — -у, ч., діал. 1》 Знаряддя. 2》 Зброя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знаряд — ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.. Словник синонімів української мови