знесамовитілий
знесамови́тілий
дієприкметник
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знесамовитілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до знесамовитіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знесамовитілий — ЗНЕСАМОВИ́ТІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до знесамови́тіти. Темна кров ударила Сагайді в обличчя. Знесамовитілий, наблизився він до бійця впритул і, ледве стримуючись, виговорив: — Я наказую! (Гончар, III, 1959, 142). Словник української мови в 11 томах