1. Великий тлумачний словник сучасної мови

знесамовитілий

знесамови́тілий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до знесамовитіти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знесамовитілий — знесамови́тілий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. знесамовитілий — ЗНЕСАМОВИ́ТІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до знесамови́тіти. Темна кров ударила Сагайді в обличчя. Знесамовитілий, наблизився він до бійця впритул і, ледве стримуючись, виговорив: — Я наказую! (Гончар, III, 1959, 142). Словник української мови в 11 томах