1. Орфографічний словник української мови

каламуть

каламу́ть 1

іменник жіночого роду

рідина; суміш

каламу́ть 2

іменник жіночого роду

туман, імла; неспокій; безладдя

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламуть — Непрозорість; П. туман, імла, тьмяність, сутінки, мряка; Р. безладдя; каламуття. Словник синонімів Караванського
  2. каламуть — -і, ж. 1》 Каламутна рідина. || Суміш із різних нерозчинених у цій рідині частинок. 2》 перев. з означ., перен. Туман, імла, тьмяність. || Затьмареність. 3》 перен., розм. Неспокій, тривога. || Про безладдя, лихоліття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каламуть — КАЛАМУ́ТЬ (каламутна рідина), МУТЬ розм., КАЛАМУ́ТТЯ розм. Ріка в бігу — аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть (П. Тичина); Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його.. Словник синонімів української мови
  4. каламуть — КАЛАМУ́ТЬ, і, ж. 1. Каламутна рідина. То якась каламуть, не вода (Гал.-руські приповідки, II, 1908, 237); Ріка в бігу — аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть (Тич. Словник української мови в 11 томах