кит

Значення в інших словниках

1. кит — I -а, ч. 1》 Найбільший морський ссавець, схожий на рибу. 2》 перен., розм. Про особу, що відіграє дуже важливу роль у якій-небудь галузі, сфері діяльності. II -у, ч., розм. Спеціально виготовлена речовина для замазування щілин, тріщин; замазка. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кит — КИТ¹, а́, ч. 1. Найбільший морський ссавець ряду китоподібних. – Найбільший звір на північних морях, – казав боцман, – це, звичайно, кит (М. Словник української мови у 20 томах
3. кит — КИ́ТИЦЯ (жмут ниток, шнурків, пір'я тощо, зв'язаних з одного кінця докупи, що є оздобою чогось), КУ́ТА́С діал., КИ́ТА діал.; СУЛТА́Н (оздоба з пучка пір'я або кінського волосу на головних уборах та на головах коней); КО́ГУ́Т діал. Словник синонімів української мови
4. кит — Кит, -та́; ри́ба-кит, ри́би-кита́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кит — КИТ¹, а́, ч. 1. Найбільший морський ссавець, схожий на рибу. — А чого ж старі люди кажуть, що за морем уже землі немає, а тільки три кити… на них і земля держиться… (Мирний, І, 1949, 171); Кити — найбільші тварини з ссавців.. Словник української мови в 11 томах
6. кит — Кит, -та м. Китъ. Його кит-риба зараз і вхопила. ЗОЮР. II. 60. Словник української мови Грінченка