князик

кня́зик

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. князик — -а, ч., іст., етн. Зменш.-пестл. до князь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. князик — КНЯ́ЗИК, а, ч. 1. іст. Пестл. до князь 1, 2. Гирканські пущі та пустині дикі Арабії промощено шляхами Для князиків, що їдуть хоч зирнути На гарну Порцію (І. Франко, пер. з тв. В. Шекспіра). 2. етн. Пестл. до князь... Словник української мови у 20 томах
  3. князик — КНЯ́ЗИК, а, ч., іст., етн. Зменш.-пестл. до князь. — Мій орлику, мій князику!.. (Барв., Опов.., 1902, 495). Словник української мови в 11 томах
  4. князик — Кня́зик, -ка м. ум. отъ князь. Словник української мови Грінченка