1. Словник української мови у 20 томах

князик

КНЯ́ЗИК, а, ч.

1. іст. Пестл. до князь 1, 2.

Гирканські пущі та пустині дикі Арабії промощено шляхами Для князиків, що їдуть хоч зирнути На гарну Порцію (І. Франко, пер. з тв. В. Шекспіра).

2. етн. Пестл. до князь 3.

За народними звичаями наречений, князик, мав віддати за молоду гарний викуп її родичам, обдарувати їх (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. князик — кня́зик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. князик — -а, ч., іст., етн. Зменш.-пестл. до князь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. князик — КНЯ́ЗИК, а, ч., іст., етн. Зменш.-пестл. до князь. — Мій орлику, мій князику!.. (Барв., Опов.., 1902, 495). Словник української мови в 11 томах
  4. князик — Кня́зик, -ка м. ум. отъ князь. Словник української мови Грінченка