1. Словник української мови в 11 томах

князик

КНЯ́ЗИК, а, ч., іст., етн. Зменш.-пестл. до князь.

— Мій орлику, мій князику!.. (Барв., Опов.., 1902, 495).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. князик — кня́зик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. князик — -а, ч., іст., етн. Зменш.-пестл. до князь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. князик — КНЯ́ЗИК, а, ч. 1. іст. Пестл. до князь 1, 2. Гирканські пущі та пустині дикі Арабії промощено шляхами Для князиків, що їдуть хоч зирнути На гарну Порцію (І. Франко, пер. з тв. В. Шекспіра). 2. етн. Пестл. до князь... Словник української мови у 20 томах
  4. князик — Кня́зик, -ка м. ум. отъ князь. Словник української мови Грінченка