князь
КНЯЗЬ, я, ч.
1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь війська та правитель князівства.
— Вітрило-вітре мій єдиний, ..Нащо на дужому крилі.. На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? (Шевч., II, 1953, 336);
Основною формою державних утворень у східнослов’янських племен стали князівства., на чолі яких стояли племінні військові вожді — князі (Іст. УРСР, І, 1953, 46);
Це ж тут, над Дніпром, поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (Рильський, III, 1956. 25).
Вели́кий князь див. вели́кий.
2. У деяких країнах (у Росії з XVIII ст.)— спадковий або дарований царем (королем) титул.
Пан Зефірин був простий шляхтич, ..а такі високі титули, як князь і граф, робили на нього якийсь магічний вплив (Фр., II, 1950, 381);
// Носій цього титулу.
Казав ячмінь: «Кинь мене в грязь, то будеш князь» (Номис, 1864, № 10145);
Сього вечора має бути у них сам князь, господар того дому, що ним управляв її батько (Л. Укр., III, 1952, 499);
Перед ними безсило горбився і вростав у землю грибом старовинний замок князів Мазовецьких (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).
3. етн. Наречений, молодий.
[Дружки:] Дружечки, панянки! Оступітеся з лавки; Пропускайте дорогу Князеві молодому (Н.-Лев., II, 1956, 430);
[Олена:] Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! (Крон., І, 1958, 474);
Чи на те я виростала,.. щоб я тебе, лиха доле, тепер проклинала? На таку мене доріжку ненька готувала, про такого мені князя в колисці співала? (У. Кравч., Вибр., 1958, 121).
Значення в інших словниках
- князь — князь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- князь — див. наречений Словник синонімів Вусика
- князь — -я, ч. 1》 іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства. 2》 У деяких країнах (у Росії з 18 ст.) – спадковий або дарований царем (королем) титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- князь — КНЯЗЬ, я, ч. 1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – правитель князівства. – Вітрило-вітре мій єдиний, .. Нащо на дужому крилі .. Словник української мови у 20 томах
- князь — 1. у слов'янських народів спершу воєначальник племені, союзу племен, військової дружини, згодом правитель державного утворення — князівства; влада зосереджувалась у певній родині — династії; київські к. як старші в род, мали титул вел. Універсальний словник-енциклопедія
- князь — цар (князь) тьми. Чорт. (Єпископ:) Ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні слово, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
- князь — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Словник синонімів української мови
- князь — Князь, -зя, -зеві, -зем, кня́зо! князі́, -зі́в, -зя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)