1. Словник синонімів української мови

князь

НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Родичі нареченого перепивають родичів молодої (А. Хорунжий); Король випив поперед усього за молоду княгиню та за молодого жениха (І. Нечуй-Левицький); — Чий же то сивий кінь у дворі стоїть? Се ж того козака, що ми бачили, ..се ж твого судженого! (П. Куліш); На весіллі хтось чарку розбив, — Молода на посаді сумує, Молодий смутно чоло схилив; — Не журіться, то щастя віщує! (Леся Українка); Наїхали старости й молодик за ними (Т. Шевченко); (Олена:) Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! (М. Кропивницький); Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню (Н. Кобринська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. князь — князь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. князь — див. наречений Словник синонімів Вусика
  3. князь — -я, ч. 1》 іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства. 2》 У деяких країнах (у Росії з 18 ст.) – спадковий або дарований царем (королем) титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. князь — КНЯЗЬ, я, ч. 1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – правитель князівства. – Вітрило-вітре мій єдиний, .. Нащо на дужому крилі .. Словник української мови у 20 томах
  5. князь — 1. у слов'янських народів спершу воєначальник племені, союзу племен, військової дружини, згодом правитель державного утворення — князівства; влада зосереджувалась у певній родині — династії; київські к. як старші в род, мали титул вел. Універсальний словник-енциклопедія
  6. князь — цар (князь) тьми. Чорт. (Єпископ:) Ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні слово, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  7. князь — Князь, -зя, -зеві, -зем, кня́зо! князі́, -зі́в, -зя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. князь — КНЯЗЬ, я, ч. 1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь війська та правитель князівства. — Вітрило-вітре мій єдиний, ..Нащо на дужому крилі.. Словник української мови в 11 томах