1. Універсальний словник-енциклопедія

князь

1. у слов'янських народів спершу воєначальник племені, союзу племен, військової дружини, згодом правитель державного утворення — князівства; влада зосереджувалась у певній родині — династії; київські к. як старші в род, мали титул вел. к. (згодом також володимирські, московські, литовські та ін. к.); мали свої резиденції (столи) в окремих землях, уділах, волостях; правили за допомогою боярської ради й віча; існували також служебні к., які не мали власних володінь і йшли на службу до ін. к.; з XIV ст. частина руських к. опинилась у становищі васалів вел. к. литовського; упродовж XV-XVI ст. к. перетворились у вищий прошарок шляхти; 2. у деяких країнах спадковий або дарований титул; слов'янським словом к. перекладають ряд неслов'янських титулів (princeps, dux, fЯrst тощо).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. князь — князь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. князь — див. наречений Словник синонімів Вусика
  3. князь — -я, ч. 1》 іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства. 2》 У деяких країнах (у Росії з 18 ст.) – спадковий або дарований царем (королем) титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. князь — КНЯЗЬ, я, ч. 1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – правитель князівства. – Вітрило-вітре мій єдиний, .. Нащо на дужому крилі .. Словник української мови у 20 томах
  5. князь — цар (князь) тьми. Чорт. (Єпископ:) Ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні слово, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  6. князь — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Словник синонімів української мови
  7. князь — Князь, -зя, -зеві, -зем, кня́зо! князі́, -зі́в, -зя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. князь — КНЯЗЬ, я, ч. 1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь війська та правитель князівства. — Вітрило-вітре мій єдиний, ..Нащо на дужому крилі.. Словник української мови в 11 томах