колиба

коли́ба

іменник жіночого роду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колиба — Коли́ба: — гірська хатина, городжена або збита із дощок, переважно для чабанів [2] — городжена або вбита з дощок хатина в горах, якою здебільшого користуються чабани [21] — збита з дощок вівчарська хата високо в горах... Словник з творів Івана Франка
  2. колиба — див. дім Словник синонімів Вусика
  3. колиба — -и, ж., діал. Житло чабанів і лісорубів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колиба — И, ж., діал. Житло чабанів і лісорубів. О світе! світе! Передсвіт заллє прозрілі шиби, і сонце піднесе в зеніт сон нашої колиби. (ЧТ:181). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. колиба — КОЛИ́БА, и, ж., розм. Традиційна гуцульська дерев'яна споруда з колод для відпочинку та ночівлі мисливців, чабанів і лісорубів, які надовго піднімалися в гори. Словник української мови у 20 томах
  6. колиба — Чабанський, рибацький, лісорубський курінь Словник застарілих та маловживаних слів
  7. колиба — ХА́ТА (сільська житлова будівля, звичайно одноповерхова); ХАТИ́НА, ХАТЧИ́НА розм. (перев. невелика); МА́ЗАНКА, ХВОРОСТЯ́НКА, ЛІ́ПЛЯ́НКА діал. (зроблена з глини, сирцевої цегли або хмизу, обмазаного глиною); ГЛИ́НЯНКА розм. Словник синонімів української мови
  8. колиба — КОЛИ́БА, и, ж., діал. Житло чабанів і лісорубів. Сплять в кошарі вівці на горі, а в колибі чорні вівчарі (Мак., Вибр., 1954, 383); Сплять лісоруби в колибі, Сняться їм сни прості (Воронько, Тепло.., 1959, 81). Словник української мови в 11 томах
  9. колиба — (укр.) Тимчасове житло чабанів і лісорубів у вигляді куреня, який звичайно виконувалось з кілків і гілок. Був поширений на Гуцульщині в Україні. Архітектура і монументальне мистецтво