колонтитул

колонти́тул

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонтитул — -а, ч., друк. Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. колонтитул — КОЛОНТИ́ТУЛ, а, ч., полігр. Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, газети, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  3. колонтитул — колонти́тул (від франц. colonne – колонка і лат. titulus – напис, заголовок) заголовкові дані, що вміщуються в деяких виданнях над кожною шпальтою (сторінкою) тексту (прізвище автора, назва книги або журналу, окремої статті, розділу тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. колонтитул — Колонти́тул, -лу; -тули, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колонтитул — КОЛОНТИ́ТУЛ, а, ч., друк. Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін. Словник української мови в 11 томах