колонтитул
КОЛОНТИ́ТУЛ, а, ч., полігр.
Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, газети, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін.
В енциклопедичних виданнях і словниках колонтитули (назви першої й останньої статей на кожній сторінці або їхні початкові букви) полегшують пошук потрібного матеріалу (з наук. літ.);
Колонтитули журналів звичайно містять прізвища авторів і назви статей, газет – заголовок, дату випуску й порядковий номер (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колонтитул — колонти́тул іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- колонтитул — -а, ч., друк. Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колонтитул — колонти́тул (від франц. colonne – колонка і лат. titulus – напис, заголовок) заголовкові дані, що вміщуються в деяких виданнях над кожною шпальтою (сторінкою) тексту (прізвище автора, назва книги або журналу, окремої статті, розділу тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
- колонтитул — Колонти́тул, -лу; -тули, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колонтитул — КОЛОНТИ́ТУЛ, а, ч., друк. Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін. Словник української мови в 11 томах