колонтитул
колонти́тул
(від франц. colonne – колонка і лат. titulus – напис, заголовок)
заголовкові дані, що вміщуються в деяких виданнях над кожною шпальтою (сторінкою) тексту (прізвище автора, назва книги або журналу, окремої статті, розділу тощо). До К. входить і колонцифра; в ньому можуть бути також лінійки й прикраси.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колонтитул — колонти́тул іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- колонтитул — -а, ч., друк. Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колонтитул — КОЛОНТИ́ТУЛ, а, ч., полігр. Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, газети, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- колонтитул — Колонти́тул, -лу; -тули, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колонтитул — КОЛОНТИ́ТУЛ, а, ч., друк. Напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін. Словник української мови в 11 томах