колюччя

колю́ччя

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колюччя — -я, с. Збірн. до колючка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. колюччя — КОЛЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до колю́чка 1. З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю (С. Словник української мови у 20 томах
  3. колюччя — КОЛЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до колю́чка 1. З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю (Вас., III, 1960, 222). Словник української мови в 11 томах