колюччя
колю́ччя
-я, с.
Збірн. до колючка 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колюччя — колю́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- колюччя — КОЛЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до колю́чка 1. З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю (С. Словник української мови у 20 томах
- колюччя — КОЛЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до колю́чка 1. З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю (Вас., III, 1960, 222). Словник української мови в 11 томах