1. Орфографічний словник української мови

коновкар

коновка́р

іменник чоловічого роду, істота

майстер, що робить відра, коновки

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коновкар — КОНОВКА́Р, я́, ч., заст. Майстер, що робить коновки. Коновкар увійшов у хату, скинув з плечей бесаги і споглянув задубілими очима на жінку й на діти (Марко Черемшина)... Словник української мови у 20 томах
  2. коновкар — КОНОВКА́Р, я́, ч., рідко. Майстер, що робить відра, коновки. Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — коновкарі, дьогтярі, решетарі (Козл., Сонце.., 1957, 7). Словник української мови в 11 томах